Лілеєю-снігоцвітом;
І я процвітати
Стала в гаї, і в теплиці,
І в білих палатах.
Скажи ж мені, мій братіку,
Королевий цвіте,
На-що мене Бог поставив
Цвітом на сім світі:
Щоб людей я веселила,
Тих самих, що вбили
Мене й матір?… Милосердий,
Святий, Боже милий!“ —
І заплакала лілея…
А цвіт королевий
Схилив свою головоньку
Червоно-рожеву
На білеє пониклеє
Личенько лілеї.
КАЛИНА.
„Чого ти ходиш на могилу?“
На-силу мати говорила:
„Чого ти плачеш ідучи,
Чого воркуєш у ночі [1]
Моя голубка сизокрила?“
— „Так, мамо, так!“ І знов ходила,
А мати плакала ждучи.
Не сон трава па могилі
В ночі процвітає:
То дівчина заручена
Калину сажає,
