|
У Київі, на Подолі,
Було колись, і ніколи
Не вернеться, що діялось,
Не вернеться, сподіване...
Не вернеться... А я, брате,
Таки буду сподіватись,
Таки буду виглядати,
Серцю жалю завдавати.
У Київі, на Подолі,
Братерськая наша воля,
Без холопа і без пана,
Сама собі у жупані,
Розвернулася весела:
Оксамитом шляхи стеле,
І єдвабом застилає,
І нікому не звертає.
У Київі, на Подолі,
Козаки гуляють:
Як ту воду, відром-цебром
Вино розливають;
Лёхи, шинки з шинкарками,
З винами, медами
Закупили Запорозці
Та й тнуть коряками!
А музика реве, грає,
Людей звеселяє,
А із Братства те бурсацьтво
Мовчки виглядає;
Нема голій школі волі,
А то б догодила!...
Кого ж то там з музиками
Люде обступили?
|
