|
Воно тебе в Сібір водило,
Воно тебе ввесь вік дурило,
Приспи ж ёго, і занехай
Свою Борзну і Хвастовщину:
Загине все, ти сам загинеш,
І не згадають — щоб ти знав...“
І старець тяжко заридав,
Читать писаніє покинув,
Ходив по келії, ходив,
А потім сів і зажурився:
„Для чого ж я на світ родився,
Свою Україну любив?“
До утрені завив з дзвіниці
Великий дзвін; чернець мій встав,
Надів клобук, взяв патирицю,
Перехристився, чотки взяв...
І за Україну молитись
Палій-Чернець пошкандибав.
1848. Орская крѣпость.
|
