Ця сторінка вичитана
— 283 —
Підняв руки калічені
До святого Бога,
Заридав, як та дитина,
І — простив небогу.
От-тах, люде, научайтесь
Ворогам прощати,
Як сей неук!...
Де ж най грішним
Добра сёго взяти?
Козацька доля.
На-що мені женитися?
На-що мені братись?
Будуть з мене молодого
Козаки сміятись.
„Оженився,“ вони скажуть,
„Голодний і голий;
Занапастив, нерозумний,
Молодую волю!“
Воно й правда. Що ж діяти?
Навчіть мене люде.
Іти хиба до вас в найми?
Чи до-ладу буде?
Ні, не буду чужі воли
Пасти-заганяти;
Не буду я в чужій хаті
Тещу поважати;
А буду я красуватись
В голубім жупані,
На конику вороному
Перед козаками.
Найду собі чорнобривку
