|
Гробокопателі в селі
Волочять трупи ланцюгами
За царину... і засипають
Без домовини. Дні минають,
Минають місяці... Село
На-вік замовкло — оніміло
І крапивою поросло.
Гробокопателі ходили,
Та й ті під хатами лягли.
Ніхто не вийшов в-ранці з хати,
Щоб їх сердешних поховати, —
Під хатами і погнили.
Мов оазис в чистім полі,
Село зеленіє.
Ніхто в ёго не заходить;
Тілько вітер віє,
Та розносить жовте листя
По жовтому полю.
Довго воно зеленіло, —
Поки люде з поля
Пожарище не пустили,
Та не запалили
Села того зеленого.
Згоріло, зотліло,
Попіл вітром розмахало,
І сліду не стало.
Оттаке-то людям горе
Чума виробляла!
|
