Ця сторінка вичитана
— 303 —
Було роблю що, чи гуляю,
Чи Богу молюся, —
Усе думаю про ёго
І чогось боюся.
Дурна була, молодая —
Я все виглядала,
Чи не шле за рушниками,
І не сподівалась,
Що він мене дурну дурить.
А серце боліло,
Ніби знало, що так буде, —
Сказати не вміло.
А як-би було сказало,
То я б не любила;
Може була б до криниці
У гай не ходила.
А то в-ранці і в-вечері
Ходила, гуляла;
Доходилась — осталася,
На віки осталась
Дівувати. Тяжко мені
У матери в хаті
Старітися; а своєї
Вже хати не мати.
А ще й досі, чи роблю що,
Чи то так гуляю,
Усе думаю про ёго,
І сама не знаю,
Чого думаю, чого я
У той гай ходила,
І за що ёго так довго,
Так тяжко любила.
