Сторінка:Кобзарь (1876).djvu/335

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана
— 303 —

Було роблю що, чи гуляю,
 Чи Богу молюся, —
Усе думаю про ёго
 І чогось боюся.
Дурна була, молодая —
 Я все виглядала,
Чи не шле за рушниками,
 І не сподівалась,
Що він мене дурну дурить.
 А серце боліло,
Ніби знало, що так буде, —
 Сказати не вміло.
А як-би було сказало,
 То я б не любила;
Може була б до криниці
 У гай не ходила.
А то в-ранці і в-вечері
 Ходила, гуляла;
Доходилась — осталася,
 На віки осталась
Дівувати. Тяжко мені
 У матери в хаті
Старітися; а своєї
 Вже хати не мати.
А ще й досі, чи роблю що,
 Чи то так гуляю,
Усе думаю про ёго,
 І сама не знаю,
Чого думаю, чого я
 У той гай ходила,
І за що ёго так довго,
 Так тяжко любила.