Що і позаторік. Дівчата
Так само дрібно танцювали,
Як і позаторік.
Завзятий,
У синій шапці, у жупані,
В червоних, як калина, штанях,
Навприсядки вліта козак;
Та ще й приспівує от-так:
„Та спасибі батькові,
Та спасибі матері
Що нас добули!
Як нас добували,
Жито розсипали
В-ночі на печі!“
— „Горілки! меду! Де отаман,
Громада, сотський? Препогане,
Мерзене, мерзле парубоцьтво!
Ходіте биться, чи бороться!
Бо я борець.“
Не неділю,
Не дві, не три й не чотирі.
Як тій болячці, як тій хирі,
Громадою годили
Тому борцеві. Вередує,
Як той панич... і де взялось
Таке хиренне! Все село
Проклятого не нагодує;
А він собі гуляє, пьє,
Та хлопцям жалю завдає
Тими дівчатами. Дівчата
Аж понедужали за ним:
Такий хороший та багатий!
Уже й не бореться ні з ким,
А так собі гуляє,
Та вечорами у садочок
Сторінка:Кобзарь (1876).djvu/352
Ця сторінка вичитана
— 320 —
