|
А титарівна зострічає,
Приспівує-примовляє:
„Чи не той це Микита,
„Що з вилётами свита?...“
Той, це той, що на селі
Ти насміялася колись;
А тепер сама до ёго
У садочок ходиш.
Сама ёму, байстрюкові,
Як панові годиш.
Не день, не два титарівна
В садочок ходила;
Не день, не два, як панові,
Микиті годила.
Догодилась титарівна
До самого краю
І не счулась...
Дні минули;
Місяці минають;
Мина літо, мина осінь;
Мина сёмий місяць, осьмий;
Уже й девьятий настає, —
Настане горенько твоє!
У титаря у садочку,
У яру, криниця
Під вербою. До криниці,
Не води напиться
Ледве ходить титарівна, —
Трохи пожуриться,
Поплакати, погадати,
Як їй дівувати,
Де їй дітись од сорому,
Де їй заховатись.
Раз у-вечері, зімою,
У одній свитині,
|
