|
Все співають, як діялось,
Сліпі небораки, —
Бо дотепні... А я... а я
Тілько вмію плакать
Тілько слёзи за Вкраїну...
А слова — не має...
А за лихо — ... Та цур ёму!
Хто ёго не знає!...
А надто той, що дивиться
На людей душою —
Пекло ёму на сім світі,
А на тим...
Журбою
Не накличу собі долі,
Коли так не маю.
Нехай злидні живуть три дні —
Я їх заховаю,
Заховаю змію люту
Коло свого серця,
Щоб вороги не бачили,
Як лихо сміється...
Нехай думка, як той ворон,
Літає, та кряче,
А серденько соловейком
Щебече, та плаче
Нишком — люде не побачуть,
То й не засміються...
Не втирайтеж мої слёзи,
Нехай собі льються,
Чуже поле поливають
Що-дня і що-ночі,
Поки попи не засиплють
Чужим піском очі...
Оттаке-то... а що робить!
Журба не поможе.
Хтож сироті завидує —
Карай того, Боже!
|
