Сторінка:Кобзарь (1876).djvu/478

— 4 —

Утни, батьку, щоб нехотя
На ввесь світ почули,
Що діялось в Україні,
За що погибала,
За що слава козацькая
На всім світі стала! ^[1]
Утни, батьку, орле сизий!
Нехай я заплачу,
Нехай свою Україну
Я ще раз побачу;
Нехай ще раз послухаю
Як те море грає,
Як дівчина під вербою
„Гриця“ заспіває;
Нехай ще раз усміхнеться
Серце на чужині,
Поки ляже в чужу землю,
В чужій домовині.

---

Тарасова ніч.

П. И. Мартосу.

На розпутті кобзарь сидить
Та на кобзі грає;
Кругом хлопці та дівчата —
Як мак процвітає. ^[2]
Грає кобзарь, виспівує,
Вимовля словами,
Як Москалі, Орда, Ляхи
Бились з козаками;
Як збіралась громадонька ^[3]

В неділеньку в-ранці;

---

1. Після цёго віршу у вид. 1844 р. стоять дві строки точок. Ред.
2. Як мак розцвітає.
   Грає кобзарь, приспівує,
3. Як збіралася громада. (Вар. по вид. 1844.)