Сторінка:Кобзарь (1876).djvu/478

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана
— 4 —


Утни, батьку, щоб нехотя
На ввесь світ почули,
Що діялось в Україні,
За що погибала,
За що слава козацькая
На всім світі стала! [1]
Утни, батьку, орле сизий!
Нехай я заплачу,
Нехай свою Україну
Я ще раз побачу;
Нехай ще раз послухаю
Як те море грає,
Як дівчина під вербою
Гриця“ заспіває;
Нехай ще раз усміхнеться
Серце на чужині,
Поки ляже в чужу землю,
В чужій домовині.



Тарасова ніч.
П. И. Мартосу.

На розпутті кобзарь сидить
Та на кобзі грає;
Кругом хлопці та дівчата —
Як мак процвітає. [2]
Грає кобзарь, виспівує,
Вимовля словами,
Як Москалі, Орда, Ляхи
Бились з козаками;
Як збіралась громадонька [3]
В неділеньку в-ранці;


  1. Після цёго віршу у вид. 1844 р. стоять дві строки точок. Ред.
  2. Як мак розцвітає.
    Грає кобзарь, приспівує,
  3. Як збіралася громада. (Вар. по вид. 1844.)