Перейти до вмісту

Сторінка:Кобзарь (1876).djvu/483

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана
1844.




Чигирин.

Чигрине, Чигрине!
Все на світі гине,
І святая твоя слава,
Як пилина, лине
За вітрами холодними,
В хмарі пропадає.
Над землею летять літа,
Дніпро висихає,
Розсипаються могили,
Високі могили —
Твоя слава; і про тебе,
Старче малосилий,
Ніхто й слова не промовить,
Ніхто й не покаже,
Де ти стояв, чого стояв...
І на сміх не скаже!

За що ж боролись ми з Ляхами!
За що ж ми різались з панами! [1]
За що скородили списами

Татарські [2] ребра!... Засівали,

  1. ... з Ордами. (Льв. вид.)
  2. Московські. (Льв. вид.)