Перейти до вмісту

Сторінка:Кобзарь (1876).djvu/537

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
— 63 —

І не знає, за що,
Та ще й Гонту зневажає,
Ледаче-ледащо:
„Гайдамаки — не воіни;
Разбійники, вори;
Пятно в нашій історії!...“
Брешеш, людоморе!
За святую правду, волю
Розбійник не стане;
Не розкує закований
У ваші кайдани
Народ темний; не заріже
Лукавого сина;
Не розібьє живе серце
За свою Вкраїну!
Ви — розбійники неситі!
Голодні ворони!
По якому правдивому,
Святому закону
І землею, всім данною,
І сердешним людом
Торгуєте?... Стережіться ж,
Бо лихо вам буде,
Тяжке лихо! — Дуріть дітей,
І брата сліпого;
Дуріть себе, чужих людей...
Та не дуріть Бога;
Бо в день радості над вами
Розпадеться кара,
І повіє новий огонь
З Холодного яру!
17 Декабря, 1845 р. Вьюнище.