|
Лагодили самопали,
Ратища стругали.
У яр тоді [1] сходилися,
Мов із хреста зняті,
Батько з сином, і брат з братом, —
Одностайне стати
На ворога лукавого,
На лютого Ляха.
Де-ж ти дівся в яр глибокий [2]
Протоптаний шляху?
Чи сам заріс темним лісом?
Чи то засадили [3]
Нові кати, щоб до тебе
Люде не ходили
На пораду: що їм діять
З добрими панами,
Людоідами лихими.
Новими Ляхами?
Не гатіте! бо над яром [4]
Залізняк витає,
І на Умань позірае:
Гонту виглядає!
Не ховайте, не топчіте
Святого закону!
Не зовіте преподобним
Лютого Нерона!
Не славьтеся царевою
Святою війною,
Бо ви й самі не знаєте,
Що царики коять!
А кричите, що несете
І душу і шкуру
За отечество! Їй-Богу,
Овеча натура!
Дурний шию підставляє
|
