Перейти до вмісту

Сторінка:Кобзарь (1876).djvu/586

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана
— 112 —

Мені однаково, чи буде
Той син молитися, чи ні...
Та не однаково мені,
Як Україну злиї люде
Присплять, лукаві, і в огні [1]
Її окраденую збудять...
Ох, не однаково мені!




  1. Присплять, гадюки, і в огні
    Вдову окраденую збудять. (Рук. вар.)