|
За генерала — за палати
І вас от-так не продала...
Любитесь, діточки, весною... [1]
На світі є кого любить
І без користі; молодою,
Пренепорочною, святою,
В малій хатині буде жить
Любов та чистая, і буде
Святий покой ваш стерегти
І в домовині.
Що ж то буде
З превосходительною? Що ти
Тепер робитимеш з собою,
З своєю божою красою?
Хто стерегтиме твій покой,
Украдений твоїм Петрусем?
Хиба архистратиг? Та й той
Не встереже тепер! Боюся,
І вимовить боюсь тепер
Твоє грядущеє...
У Київ їздила, молилась,
Аж у Почаєві була —
Чудовная не помогла,
Не помогла святая сила.
А ти аж плакала-молилась,
Та й занехаяла. Везла
Назад гадюку в серці люту,
Та трошки в пляшечці отрути.
Не їла три дні й не пила,
Вернршись з прощи, і три ночи.
|
