Перейти до вмісту

Сторінка:Кобзарь (1876).djvu/646

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана
— 172 —

Людей шукала і знайшла;
Та помолившись Гименею
В своїм веселім гинекеї,
В чужий веселий одвела.
Незабаром зробилась мати
Із доброго того дівчати:
Дитину-сина привела;
Молилася своїм пенатам
І в Капитолій принесла
Немалі жертви. І благала [1]
Капитолійський весь синкліт,
Щоб первенця її вітали
Святиї ідоли. Горить
І день і ніч перед пенатом
Святий огонь; радіє мати.
В Алкида первенець її росте... [2]
Лицяються гетери,
І перед образом Венери
Лампади світять. [3]



II.

 Тоді вже сходила зоря
Над Виѳлиємом: правди слово —
Святої правди і любови —
Зоря всесвітняя зійшла,
І мир і радість принесла
На землю людям. Фарисеї
І вся мерзенна Іудея
Заворушилась, заревла,
Неначе гадина в болоті,

І Сина Божого во плоті

  1. ... Ублагала
    Капитолійський той синкліт (ib.)
  2. В Алкида син її росте. (ib.)
  3. Горить кадило золоте. (Льв. вид.)