Сторінка:Кобзарь (1876).djvu/658

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана
— 184 —
XIII.

 Другий день
Реве арена; на арені
Лидійський золотий пісок
Покрився пурпуром червоним,
В болоті крови замісивсь;
А Сиракузських Назореїв
Ще не було у Колізеї.
На третій день і їх в кайданах
Сторожа з голими мечами
Гуртом в різницю привела.
Арена звірем заревла:
Апостол син твій на арену [1]
Псалом співаючи ступив, —
І пьяний Кесарь, мов скажений,
Зареготавсь. І леопард
Із ями [2] вискочив, на сцену
Ступив, зірнув, — і полилась
Святая кров. По Колізею
Неначе [3] громом пронеслась
І стихла буря... Де ж була,
Де ти сховалась? Чом на ёго,
На Кесаря свого святого,
Не кинулась? — Бо стерегли, —
Кругом в три лави обступили
Зевеса ліктори; за ним,
Твоїм юпітером святим,
Залізну браму зачинили.
А ти осталася одна,
Одна-однісінька на дворі...
І що ти зможеш?... „Горе! горе!
О горе лютеє моє!
Моя ти доленько! Без ёго
Що я робитиму? До кого


  1. А син твій гордо на арену. (Льв. вид.)
  2. Із лёху... (ib.)
  3. Ревучим гроном... (ib.)