Сторінка:Кобзарь (1876).djvu/660

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана
— 186 —


За маслак смердячий;
Та ще й Бога зневажаєм. [1]
А тебе, ледачий
Наш праотче... Та цур тобі!



XV.

 Трохи одпочила
Стара мати недобита;
Живущую силу
Сила ночи оживила.
Встала, походила
Кругом того Колізея [2]
Та щось шепотала.
Чи не Кесаря святого
Нишком проклинала?
А може й так... Тихо-мовчки [3]
До брами підкралась,
Послухала, усміхнулась
І щось прошептала —
Якесь слово... І нищечком
Під брамою сіла. [4]
О-пів-ночі брама тобі
Тихо одчинилась,
І на возах, на колісницях,
Із Колізея, із різниці
Святиї вивезли тіла,
І повезли на Тібр: тілами
Святих убитих годували
Для царского ёго [5] стола
У Тібрі рибу. Встала мати,
Кругом оглянулась, взялась


  1. Та тебе ще зневажаєм,
    Праотче... (ib.)
  2. Коло замкнутої брами. (ib.)
  3. ... Тихесенько (ib.)
  4. Коло брами сіла
    І зажурилась. Незабаром
    Брама одчинилась (ib.)
  5. Для царського таки (Льв. вид.)