|
Один старий одпочине
В пишнів домовині,
Другий старий — і так-собі
Де-небудь під тином.
І обидва спочивають
І гадки не мають!
Убогого не згадують,
А того ще й лають.
Не спиться старому ні в полі, ні в хаті,
А треба як-небудь віку доживати.
Коло огню старий циган
З люлькою куняє...
Позірає на приблуду [1]
Й на подзвін недбає.
Циган.
Чому не ляхеш, не спочинеш?
Зірниця сходить, подивись!
Відьма.
Дивилась я; вже ти дивись!
Циган.
Ми рано рушимо, покинем,
Як не проспишся.
Відьма.
Не просплюся,
Я вже ніколи не просплюсь!
От-так де небудь і загину
У буръяні... (співає тихо.)
„Гаю, гаю, темний гаю,
Тихенький Дунаю!
Ой у гаї погуляю,
В Дунаї скупаюсь,
|
