Ця сторінка вичитана
— 200 —
Циган.
Всі поснули.
Відьма.
Бо щоб не почули
Мого слова. Страшно буде...
І ти, старий друже,
Злякаєшся, як вимовлю...
Чи тобі байдуже?
Наталочку... дитя своє...
Занапастив! А до того
Посилає в Київ
Мене, бачиш, молитися.
Я, дурна, й ходила,
І молилась... Ні, цигане
Я марне молилась!...
Чи в вас єсть Бог який-небудь?
В нас Ёго немає
Пани вкрали, та в шкатулі
У себе ховають.
Вертаюся із Київа.
Замкнуті покої...
Він узяв її з собою,
Та й поїхав з нею,
З Наталею!... Чи чуєш ти?
І остриг, проклятий,
Дитя своє. Полетіла
Я ёго шукати
В Волощину. Та й шукаю,
Совою літаю
Над байраками, та діток,
Діточок шукаю,
Наталоньку! Ні, ні, ні, ні!
Я шукаю пана!...
Розірву!... Возьміть до себе
