|
Така як ти, колись лілея
На Іордані процвіла,
І воплотила, пронесла
Святеє слово над землею.
Як-би то й ти, Дністровий цвіте...
Ні, ні! Крий Боже! Розіпнуть,
В Сібір в кайданах поведуть,
І ти, мій цвіте неукритий...
Невимовлю...
Веселий рай
Пошли їй, Господи, подай!
Подай їй долю на сім світі
І більш нічого не давай!
Та не бери її весною
В свій рай небесний, не бери,
А дай Твоєю красотою
Надивуватись на землі. —
19 Апрѣля 1859.
|
