Сторінка:Кобзарь (1876).djvu/717

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана
— 243 —


Карать і миловать не буде:
Ми не раби ёго — ми люде!
Моя ти любо! усміхнись,
І вольную святую душу,
І руку вольную, мій друже,
Подай мені. То перейти
І він поможе нам калюжу,
Поможе й лихо донести,
І поховать лихе-дебеле
В хатині тихій і веселій.

5 Августа. Стрѣльна.



І Архимед, і Галилей
Вина й не бачили. Єлей
Потік у черево чернече.
А ви, святиї предотечи,
По всёму світу розійшлись
І крихту хліба понесли
Царям убогим. Буде бите
Царями сіянеє жито,
А люде виростуть. Умруть
Ще незачатиї царята...
А на оновленій землі
Врага не буде — супостата —
А буде син і буде мати,
І будуть люде на землі.

24 Сентября 1860.



16*