|
В непробудимому Китаї,
В Єгипті темному, у нас; [1]
І по-над Індом і Евфратом
Свої ягнята і телята
На полі вольнім вольно пас [2]
Чабан було в своёму раї,
І гадки гадоньки не має:
Пасе, і доїть, і стриже
Свою худобу та співає. — [3]
Аж — ось... лихий царя [4] несе
З законами, з мечем, з катами,
З князями, темними рабами.
В-ночі підкрались, зайняли
Отари з поля, а пасущих
І шатра їх, убогі кущі,
І все добро, дітей малих,
Сестру, жену, і все взяли,
І все розтлили, осквернили —
І оскверненних, худосилих,
Убогих серцем завдали
В роботу-каторгу. Минали
За днями дні. Раби мовчали,
Царі лупилися, росли,
І Вавилони мурували.
А маги, бонзи і жерці
(Неначе наші панотці) [5]
В храмах, пагодах годувались,
Мов кабани царям на сало
|
