Цю сторінку схвалено
— Хіба ви…?
— І ми теж українці, Українські Січові Стрільці! Може коли чували…
— Чували, багато чували…
— Так, а тепер то й побачили пас… Щож, всяко водиться…
— Так точно, всяко водиться…
— А коли вже вас доля до нас загнала, слід вам з нами повечеряти.
***
Довго-довго вніч блимало що світло в четаревій землянці, довго-довго йшла дружня розмова синів одної Неньки, що опинилися у ворожих таборах. Полонені з подивом дивилися на юнака і щось довго міркували…
— Знаєш, юначе, — промовив врешті один із полонених — нам напочатку було соромно, що ми попали в полон у руки такого дітвака. Але, розміркувавши все, думаємо, що можемо гордіти тим, що в нашої спільної Неньки є такі герої-юнаки.
——o——
