— Я хотів би, щоб ніхто тут не приходив коли я буду спати…
— Чому, синку?
— Так… матусю… Я… мені так краще спочивати…
— Добре сину, спи спокійно! —
Мати цілує розпалене чоло Левка, відходить, тихо зачинює двері… Над домиком царить тиша…
Левкові не спиться. Тільки почув, що мати зачинила за собою двері до кухні, зірвався з ліжка. Ув очах почала йому кружляти вся кімната, все. А в грудях щось так болить, щось пече, а ноги хвіються, а все тіло дрижить…
Левко закусує губи.
— Ні, ти мусиш, мусиш бути сильний! Мусиш це зробити! — шепче він до себе.
І враз десь сили в нього беруться. Скидає з себе халат, що був у ньому закутаний, присуває крісло до вікна, стає на нього. Ноги що непевно дрижать, ще хитаються, але Левко перемагає себе. Сідає на вікні, відчиняє його тихо-тихенько і…
Вже опинився на дворі. Хильцем майнув попід вікна, розглядається. Щоб тільки дістатися на той бік вулиці, щоб уже там опинитися… Притаївся, набирає сил. І враз із усіх сил рванув перед
