Та важко вже було латати його, цей одяг, перероблений із батьківської старої свитини. Сам батько не купив його новим, де вже бідному зарібникові було спромогтися на нову свитину. Тепер знову, коли батько від перших днів листопада станув на поклик Батьківщини, коли не було кому на прожиток заробити, а Ганна з сил вибивалася, щоб тільки роздобути яку працю, заробити на хліб для себе та Василька — годі було мріяти про те, щоб щонебудь нове купити.
Василько теж не сидів вдома дармуючи. То води принесе, то хату позамітає, то що інше зробить, щоб тільки помогти своїй матусі, щоб не гаїти даремне часу.
І хоч як важко жилося обоїм, піддержувала їх надія, що все зміниться на краще, що колись батько вернеться додому, а всі вони заживуть у вільній Батьківщині щасливо…
Нараз — — —
Ніби грім із ясного неба випала на них страшна вістка, неждана, несподівана. Одного дня приніс Ганні листар звідомлення з команди відділу, що при ньому служив Васильків батько. Звідомлення було коротке: у кількох словах повідомляла команда Ганну, що її чоловік упав у бою в часі наступу на ворога.
Заплакала-заридала сердешня Ганна і довго-
