ми. Прим. у школї всї предмети викладали ся по польськи, лише релїґія для Русинів, а руський язик для “всїх” по руськи. На руське ходили одначе майже самі Русини, бо Поляки хоч навіть які ходили то лише на те, щоб докучити як найбільше професорови, що вчив того руського. Той сам професор мав ще в Штефановій клясї латину і хоча се був найлїпший з усїх учителїв, то йому найгірше не вчили ся, докучали, шуркали ногами, кашлали, рипали дверми, а між собою говорили: “E, co taki murga może umieć”.
А зі своїми товаришами мужиками як вони поводили ся! то вже понятє переходило, звідки стільки заїлости та злоби брало ся в таких молодих серцях!
Зі Штефаном не зачинали такої, бо він був найлїпшим учеником у клясї, та за те старались йому все шкодити иншими способами. Приміром, оповідає Штефан який уступ із польської книжки, забуде ся, скаже слово з руська, ого! вже є: “Marczak nienawidzi polskiego i dlatego chciałby jak najwięcej zrusinić polski język; тут починали ся зараз і дотинки професора і так далї.
Та все таки перед ним була цїла кляса “z respektem”, бо його не можна було нїколи зловити нї на невивченій лєкції, нї на нїякій поганій пустотї, нї на брехнї.
І майже всї Поляки та Жидки хоч ненавидїли його, таки підхлїбляли ся “murdze”, а він звичайно збував їх кпинками, що аж морозом тїло переходило, або дивив ся на них протекціонально.
Зі своїми, з хлоповичами і взагалї з Русинами жив по більшій части в дуже приязних відносинах, з виємком одного чи двох, що їх попросту ненавидїв. Се були такі, що старали ся підходити під лад паничикам, та навіть між собою пробували говорити по польськи. Тодї Штефан підходив до них і спокійно питав ся: “А кілько бомбонів дістав ти нинї від Жипіцкого?” Вони вмовкали або зачинали говорити по руськи.
