Цю сторінку схвалено
Коло них Букет стрибає,
лиже лиця, ручки.
Покотилася слізонька
з чорних вій додолу:
— Милий, милий парубоньку,
не іди в дорогу!..
Покотилася слізина
не одна додолу.
Зашарілася калина,
щось шепоче йому.
— Прощавай но, Йванно,
я піду далеко. —
Зарожевілась троянда,
аж на серці спека…
— Ну, іди, коханий, милий,
не забудь Іванни!.. —
Бере з пазухи жоржини
і дає їх Дану.
Розійшлись шляхи на різні
боки, сторононьки.
Ой, злетілись хмари грізні,
громи, блискавоньки.
В ДОРОГУ
Вийшов за хутір: Прощайте
садок, і ярок, і левади!
Он ясен стоїть біля хати,
он рожі цвітуть біля ґанку…
13
