Від тої промови зчинився величезний регіт і галас. Дзвенить зброя від порухів бандитів. Іржуть коні, і чорний прапор — символ анархії — тріпотить на голоблі, як кінський хвіст.
Іванна стоїть на тачанці. Тачанка на мить зупинилась і на ній дівчина надзвичайної вроди, що від хвилювання і внутрішнього переживання має таке гордовите і прекрасне лице!
Іванна як гукне:
|
— Цить мені! Чого ви хочете?! Я вам не баба, а отаман!! Коли б я віддалася Сливухому, то мусіла б віддатися всім, бо коли анархія, так свобода і рівність!.. Вигук з місця: — Давно пора так! Гей, хто перший? — — Мовчать мені — |
— владно, по-отаманському залунав наказ і смертельно вишкірив рурку її наган.
|
— На коні! Наказую вирушити в дорогу! Хто проти, на місці застрелю! |
І бандити, як один, миттю на коні. Задзвеніли тачанки, загнусавили „яблучко“.
54
