з Сербії і Болгарії і їм одведено частину землі запорожської коло Бахмута в теперішніх Бахмутському та Славяносербському уїздах і таким побутом запорожська земля потроху зменшувалась, але ж до останніх часів вона все ж таки займала багато простору. Через се мабуть запорожці спочатку не звертали великої уваги на таке захоплювання їх землі, але потім, як новопоселенці стали захоплювати все більше та більше землі, почали запорожці доправлятися в столиці, а часом і збройною рукою обороняти своє право. Так завелись позви та сварки за гряниці. Запорожці посилали своїх депутатів до столиці, там їм казали, що вони ніби утратили свої права на землю ще тоді, як вони пристали до Мазепи, а запорожці доводили, що за цариці Анни Іоанновни, як ми бачили, вони вернулися на прежніх правах і вся земля зосталася за ними. Так се тяглося аж до 1775 р., коли цариця Катерина зовсім зруйнувала Запорожжя.
Та ми ще вернемось до сього, а поки що подивимось — як саме запорожці живилися з своєї землі?
Запорожська земля була дуже багата і родюча, а про те запорожці зовсім мало зай-
