стало неприємним для нас. Я боюсь, що в нас ніколи вже не буде легко на душі в Баскервільському замку.
— А що ж ви хочете робити?
— Я гадаю розпочати якусь крамницю, пане. Щедрість льорда Чарльза дала нам до цього змогу. А тепер дозвольте провести вас до кімнат.
Угорі, навколо великого центрального покою йшла ґалерія з балюстрадою, до якої вели широкі сходи; по обидва боки, повздовж цілого будинку розходилися два коридори, в які відчинялися всі спальні кімнати. Моя була в тому самому боці, що і льорда Генрі, майже поруч із його кімнатою. Кімнати ці видавалися більш новими, нїж центральна частина будинку, і ясні тапети на стінах, велика скількість свічок спричинилися де в чому до того, щоб моє перше невеселе вражіння, яке лишилось у мене, змінилось.
Але їдальня, що була поруч із першим покоєм, була понура й сумна. Це була довга саля, одна її частина, де у старовину сиділа родина, була на один ступінь вища, ніж решта, де сиділи піддані; з одного боку, вгорі, була ґалерія для музик. Над нашими
104