головами простягались темні сволоки, а над ними задимлена й чорна стеля. При світлі смолоскипів, серед яскравих колірів і безпосередности гучних бенкетів у давні часи ця саля, може, виглядала инакше, але тепер, коли двоє панів у чорних костюмах сиділи під звисною лямпою, що, блимаючи, кидала на них кружок світла, кожен із нас мимоволі знижував голос і падав духом. Довга лінія предків у ріжних одягах, починаючи від лицаря часів королеви Єлисавети до джиґуна-франта часів Реґента, дивились на нас зі стіни і гнітили нас своїм мовчазним товариством. Ми розмовляли мало, і, признаюсь, я був радий, коли скінчився обід, і ми перейшли в більш новітню білярдню й закурили цигарки.
— Даю слово, — сказав льорд Генрі, — це не дуже веселе місце. Думаю, що, врешті, можна привикнути до нього, але поки-що я почуваю себе не дуже по собі. Не дивуюсь, що дядько був трохи чудний, коли жив сам у такому будинку. Якщо нічого проти того не маєте, то підемо сьогодня раньше спати, і, може, завтра нам усе здасться веселішим.
Перше ніж лягти до ліжка, я відхилив
105
