Сторінка:Конан Дойль. Пес Баскервілів (б.р.).djvu/114

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цю сторінку схвалено


багатої людини, щоб поховала себе тут, у такому мсіці, але нема чого казати вам, як це багато значить для тутешнього населення. Гадаю, льорд Генрі незабобонний і не боїться ріжних оповідань?

— Думаю, що ні.

— Ви, розуміється, знаєте переказ про пекельного пса, який переслідує цілий рід Баскервілів?

— Так, я чув.

— Дивно, наскілько мужики в околиці забобонні. Кільки хочете з них готові присягти, що бачили того пса на степу. Він говорив, осміхаючись, але по очах пізнати було, що він думав про справу серіозніще. — Переказ мав великий вплив на уяву льорда Чарльза, і я не сумніваюсь в тому, довів до траґічного кінця.

— Але як?

— Його нерви були такі напружені, що зустріч з якою б не було собакою могла мати фатальний ефект на його хоре серце. Я думаю, що він дійсно бачив щось таке в ту ніч у алєї. Я ввесь час боявся, щоб не сталось якого нещастя, бо я дуже любив старого і знав, що в нього хоре серце.

8 Конан Дойль

113