Сторінка:Конан Дойль. Пес Баскервілів (б.р.).djvu/115

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цю сторінку схвалено


— Звідки ж ви знали?

— Мій приятель Мортімер казав мені.

— Так тоді ви думаєте, що якась собака напала на льорда Чарльза, і що він умер від переляку?

— Маєте ви краще пояснення?

— Я не прийшов ще ні до якого висновку.

— А Шерльок Гольмс?

У мене на хвилину захопило було дух, але, побачивши спокійний вираз обличчя й одвертий погляд у нового знайомого, я зрозумів, що він не сподівався від мене ніякого здивовання.

— Нам нема чого вдавати, що ми вас не знаємо, Др. Ватсоне, — сказав він, — ваші звідомлення про Шерльока Гольмса нам відомі, а ви не могли зробити його славним, не зробивши тим самим і собі відомого імени. Коли Мортімер сказав мені, як вас звуть, він не міг заперечити, що це власне той самий Ватсон. Коли ви тут, то ясно, що Шерльок Гольмс зацікавився цією справою, і мені, натурально, хотілось би знати, які його погляди на це.

— На жаль, не можу ще вам дати на це відповіди.

114