Сторінка:Конан Дойль. Пес Баскервілів (б.р.).djvu/116

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цю сторінку схвалено


— Можна спитатись, чи ми будемо мати честь бачити його самого?

— Він не може виїхати з Льондону саме тепер, бо має багато инших справ.

— Яка шкода! Він міг би вияснити трохи все це, таке темне для нас. Що ж до ваших власних дослідів, то як би я міг бути вам чим-небудь потрібним, прошу мною розпоряджати. Як би ви мені сказали, в якому напрямі ви хочете розсліджувати справу, які маєте підозріння, я, може, вже тепер міг би допомогти вам або порадити.

— Запевняю вас, що я тут просто в гостях у мого приятеля, льорда Генрі, і що мені не треба жадної допомоги.

— Чудово! — сказав Степльтон. — Ви цілком маєте рацію бути обережним і дискретним. Я справедливу дістав науку за свою недискретність, і запевняю вас, що більше не буду про це згадувати.

Ми дійшли до місця, де від великого шляху відходила вузька заросла травою стежка і крутилась уздовж степу. Праворуч був крутий, закиданий круглими камінюками горб, у якому колись давно лупали ґраніт; той бік його, що до нас, спадав круто, а в

8*

115