— Можна спитатись, чи ми будемо мати честь бачити його самого?
— Він не може виїхати з Льондону саме тепер, бо має багато инших справ.
— Яка шкода! Він міг би вияснити трохи все це, таке темне для нас. Що ж до ваших власних дослідів, то як би я міг бути вам чим-небудь потрібним, прошу мною розпоряджати. Як би ви мені сказали, в якому напрямі ви хочете розсліджувати справу, які маєте підозріння, я, може, вже тепер міг би допомогти вам або порадити.
— Запевняю вас, що я тут просто в гостях у мого приятеля, льорда Генрі, і що мені не треба жадної допомоги.
— Чудово! — сказав Степльтон. — Ви цілком маєте рацію бути обережним і дискретним. Я справедливу дістав науку за свою недискретність, і запевняю вас, що більше не буду про це згадувати.
Ми дійшли до місця, де від великого шляху відходила вузька заросла травою стежка і крутилась уздовж степу. Праворуч був крутий, закиданий круглими камінюками горб, у якому колись давно лупали ґраніт; той бік його, що до нас, спадав круто, а в
8*
115
