Сторінка:Конан Дойль. Пес Баскервілів (б.р.).djvu/117

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цю сторінку схвалено

нішах росло папороття і стелилась ожина. Здалеку курився дим.

— Недалеко звідси, цією стежкою прийдемо до моєї хати, — сказав Степльтон, — може ви маєте час зайти на хвилину, я вас познайомлю зі сестрою.

Моя перша думка була, що я мушу бути коло льорда Генрі, але, згадавши ту купу паперів і рахунків, які вкривали його стіл, я рішив, що нічого не можу допомогти йому в цьому, і, крім того, Гольмс спеціально доручив мені познайомитися з усіма сусідами, отже я прийняв запросини Степльтона, і ми разом звернули на стежку.

— Дивне місце, цей степ, — сказав він,  окинувши оком хвилясту височину з довгими зеленими балками, з високими хребтами, на яких, мов скамяніла піна на морських хвилях, біліли зубці з каміння. — Ніколи вам тут не обридне. Ви не можете собі в'явити, скільки дивних таємниць тут поховано, такий він величезний, порожній і таємний.

— А ви хиба його добре знаєте?

— Я живу тут тільки два роки. Тубольці назвали б мене новою людиною. Ми при-

116