ходити долину, а після цих осінніх дощів, то це страшне місце. А про те я можу пройти до самої середини і вернутись живим. Господи, онде знов одне з тих нещасних поні!
— Щось руде крутилось і качалось поміж зеленою осокою. Нарешті, з болота вистромилась довга шия, скручена аґонією, і страшний крик розлягся над степом. У мене мороз пішов поза шкурою, але в мого нового знайомого нерви були, здається, міцніці, ніж у мене.
— Пішов! — сказав він. — Багно засмоктало його! Що-дня по одному, може, ще неодно згине, бо вони звикли ходити там у суху погоду й не розбірають, аж поки багно не схопить їх. Це страшне місце, оце Ґремпенське болото.
— А ви, кажете, можете перейти його?
— Так, там є кілька стежок, якими дуже швидко можна перебігти. Я найшов їх.
— Але на що вам було шукати в такому страшному місці?
— А от, бачите, горбки по той бік. В дійсности то острови, оточені навкруги неперехідним багном, яке облягло їх на протязі
118
