Сторінка:Конан Дойль. Пес Баскервілів (б.р.).djvu/119

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цю сторінку схвалено


ходити долину, а після цих осінніх дощів, то це страшне місце. А про те я можу пройти до самої середини і вернутись живим. Господи, онде знов одне з тих нещасних поні!

— Щось руде крутилось і качалось поміж зеленою осокою. Нарешті, з болота вистромилась довга шия, скручена аґонією, і страшний крик розлягся над степом. У мене мороз пішов поза шкурою, але в мого нового знайомого нерви були, здається, міцніці, ніж у мене.

— Пішов! — сказав він. — Багно засмоктало його! Що-дня по одному, може, ще неодно згине, бо вони звикли ходити там у суху погоду й не розбірають, аж поки багно не схопить їх. Це страшне місце, оце Ґремпенське болото.

— А ви, кажете, можете перейти його?

— Так, там є кілька стежок, якими дуже швидко можна перебігти. Я найшов їх.

— Але на що вам було шукати в такому страшному місці?

— А от, бачите, горбки по той бік. В дійсности то острови, оточені навкруги неперехідним багном, яке облягло їх на протязі

118