що я вас прошу. Їдьте, і щоб ніколи ваша нога не була на степу.
— Я ж тільки-що приїхав.
— Господи! — скрикнула вона. — Невже ви не розумієте, коли попередження робиться для вашого порятунку! Зараз вертайте до Льондону! Цс—с! Мій брат вертається. Ні слова про те, що я казала! Може, ви зірвете мені оту орхідею, онде між очеретом. У нас на степу багато орхідей, хоч, розуміється, тепер трохи пізно, щоб бачити все в цілій красі.
Степльтон покинув свою гонитву й надійшов до нас, задиханий і червоний від бігу.
— Це ти, Беріль! — сказав він, і мені здалось, що тон його був не зовсім сердешний.
— Чого тобі так душно, Джеку? — спитала вона.
— Я ганявся за метеликом. Він дуже рідкий, особливо тепер ув осени. Яка шкода, що не впіймав його.
Він говорив байдуже, але малі очі ввесь час бігали від дівчини до мене.
— Я бачу, що ви познайомились.
— Так. Я казала льордові Генрі, що тепер
124
