Перейти до вмісту

Сторінка:Конан Дойль. Пес Баскервілів (б.р.).djvu/160

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

— Це вся правда — пане, — сказав Барімор. — Я казав, що це не моя таємниця, я не міг вам цього сказати. Але тепер ви знаєте самі й бачите, якщо є яка змова, то не проти вас.

Так оце була причина нічних експедицій і світла в вікні. Льорд Генрі і я, ми обидва не зводили здивованих очей із жінки Барімора: чи можливо, щоб ця чесна, поважна особа була з тої самої родини, що найбільш відомий злочинець у в околиці.

— Так, пане, відповіла вона, моє імя Сельден, і він мій наймолодчий брат. Як був він дитиною, ми все вволяли його волю, в усьому йому потурали, поки він не звик, що цілий світ має робити те, що він захоче. А як виріс, то здибався зі злим товариством і таки довів матір до того, що вона вмерла з горя, та покрив соромом наше ім'я. Від одного злочину до другого, доки не дійшло до того, що лише ласкою Божою він вирятувавсь від кари на смерть; але для мене він усе лишився малим кучерявим хлопчиком, якого я бавила, як звичайно старша сестра. Через те він і втік з тюрми. Він знав, що я тут, і що ми не зможемо не

159