Перейти до вмісту

Сторінка:Конан Дойль. Пес Баскервілів (б.р.).djvu/168

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

темряві. Я через те кинувся наперед до нього, льорд Генрі за мною. В ту саму хвилину каторжник скрикнув, і кинув у нас камінюкою, яка розбилась об ґранітний облімок, за яким ми сиділи. Я тільки вгледів його широку, присадкувату, міцно збудовану постать, як він скочив на ноги і кинувся тікати. В сю ж хвилину, як на щастя, місяць виглянув зза хмари. Ми кинулись попід гору, і тут побачили, як наш злочинець біг дуже швидко вже по другий бік, перестрибуючи через каміння, мов гірська коза. Добрий приціл із револьвера поклав би його трупом, але я взяв зброю зі собою тільки для того, щоб боронитись, коли на мене нападуть, а не того, щоб стріляти в беззбройну людину, коли вона тікає.

Ми обидва досить добре бігли, але швидко побачили, що шансів дігнати його в нас майже нема: в місячному світлі видно було, як він біг між камінням на другім боці балки. Засапані, ми мусіли посідати, і тільки дивились, як він тікав.

І тут, у цю хвилину, трапилась дуже дивна й несподівана річ. Коли ми, кинувши надію дігнати злочинця, встали і повернули

167