проїздили, мав сліди житла передісторичної людини. Єдине, що міг мені сказати Барімор, було те, що невідомий жив в одній з печер, а їх сотні були розкидані по цілому степу. Але мій власний досвід мав служити мені поводатарем, бо я сам бачив того чоловіка, як він стояв на чорній скелі. Звідти я й мушу почати шукати, оглядати кожну печеру, поки не знайду ту, що треба. Якщо цей чоловік буде всередині, то наставивши на нього, коли потрібно буде, револьвер, я приневолю його самого сказати, хто він і чого за нами так довго стежив. Він міг щезнути від нас на Ріджент-Стріт, але ледви чи йому вдасться пропасти на безлюдному степу. А якщо б я знайшов його схованку, і його б там не було, то я лишуся там, аж поки він не вернеться. Він утік від Гольмса в Льондоні, і це справді буде вже мій тріумф звалити цього ворога, коли не пощастило зробити цього мойому вчителеві.
Щастя було ввесь час проти нас і проти нас, і аж нарешті завернуло воно до мене. І посланцем цеї доброї фортуни був ніхто инший, як наш сусід-сутяга Франклянд, що стояв коло своєї брами, коли я проїздив
13*
195
