— Я б сказав, що то син якогось пастуха, що носить батькові на степ їсти.
І найменша опозиція робила на старого вражіння. Він глянув сердито на мене, і вуса навстовбурчились йому, як сердитому котові.
— А як же, — сказав він, показуючи пальцем на степ, — бачите онде оту чорну скелю? Тепер бачите той горб, що низче поріс терном? Це найбільш засмічена камінням частина степу. Чи тут є де місце, пастухові з чередою? Абсурд!
Я м'ягко відповів, що кажу, не знаючи фактів. Моя покірливість сподобалась йому і повела до нових довірочних звісток.
— Ви можете бути певні, що я маю дуже добрі дані, заки прийду до якогось висновку. Я кілька разів, раз по раз бачив хлопця з клунком, що-дня, часом і двічі на день, але почекайте хвилину, пане докторе, чи мої очі мені ще служать, чищо: мені здається, я саме тепер бачу, щось чорне посовується стежкою онде на горбі.
Це було за кілька миль, але я теж ясно бачив малу чорну точку на сіро-зеленому тлі.
— Ходіть, ходіть сюди, — сказав старий,
200
