кинувшись досить швидко на другий поверх. — Ви побачите на власні очі і зможете собі розміркувати.
На плискуватій цинковій плятформі стояв великий телєскоп на триногах, Франклянд притулив до нього око і скрикнув із задоволенням:
— Швидче, докторе Ватсон, швидче, а то зайде за горб.
Так і є, стежкою під гору йшов поволі малий хлопчина з клунком на спині. Вийшовши на горб, він огледівсь на всі боки, наче боявся погоні, і швидко зник по той бік.
— Ну, не правда?
— Справді, в цього хлопця, здається, якась таємна справа.
— А яка справа, то навіть і поліція могла б догадатись, але від мене не довідаються ані словечка. І вас, докторе Ватсон, прошу нічого не казати. Жадного слова! Розумієте?
— Так, як хочете.
— Вони зі мню поводяться безсовісно, безсовісно, кажу вам! Пальцем не поворухнули, щоб оборонити мене. Так і мене ж
201