не довіряєте мені? — сказав я з досадою, — мені здавалось, що я заробив собі на ваше довірря.
— Голубе мій, ви були неоцінний для мене в цьому випадку, як і в багатьох инших, і прошу вас вибачити мені, коли від вас що ховав. В дійсности я робив це трохи для вас самого, бо маючи на увазі, що ви тут були в небезпеці, я й приїхав сюди, щоб роздивитись справу як слід самому. Як би я ввесь час був із льордом Генрі і з вами, то ясно, що мої погляди були б ті самі, що й ваші, а приява моя попередила б нашого ворога, щоб був обережним. А так, як тепер, я мав повну волю ходити, як я хотів, чого б я не міг робити, як би був із вами в замку, і міг лишатись невідомим фактором, готовим раз-у-раз в критичний момент кинути всю свою вагу на терези.
— Але чому ж ховатись від мене?
— Бо то б нічого не помогло справі, як би ви знали, де я, і тільки повело б до того, що мене тут би відкрили. Ви б хотіли мені сказати те або инше, або з доброго вашого серця хотіли б полегшити моє життя тут, а все це було б непотрібний риск. Я привіз
14 Конан Дойль
209
