зі собою Картрайта, — пам'ятаєте малого хлопчину з бюра побігущих, — і він задовольняв усі мої скромні потреби: свіжий хліб і чистий комірець, чого ж іще потрібно? Крім того, він постачав мені зайву пару очей і пару дуже бистрих ніг, і те й друге було дуже цінне.
— Тоді всі мої доклади пропали дурно.
Голос мій затремтів, як я пригадав собі, з якою дбайливістю й гордощами я складав їх.
Гольмс вийняв пачку паперів із кишені.
— Ось де ваші доклади, голубе мій, і дуже вважно перечитані, можу запевнити вас. Я поробив чудові заходи, і доклади доходили до мене, спізняючись на один тільки день. Я мушу поздоровити вас із надзвичайною збагливостю й розумом, які ви показали в такому надзвичайно трудному і складному випадку.
Мене не кинуло ще було почуття образи від того, що Гольмс ховався переді мною, але його теплі слова прогнали ремство з мого серця. У глибині душі я почував, що його правда в тому, що казав, і що дійсно
210