Хтось ранений? Ні, не може бути? Не може бути, щоб це був наш приятель, льорд Генрі? Він кинувся до трупа й нахилився над ним. Я чув, як у нього захопило дух, і сиґара випала з руки.
— Хто… Хто це такий? — ледви вимовив він.
— Це Сельден, каторжник, що втік із Прінстовну.
Степльтон повернув бліде, як смерть, обличчя до нас, але з великим зусиллям переміг себе, і не виказав ні здивовання, ні розчаровання. Він гостро поглянув на Гольмса, тоді на мене.
— Господи! Яка пригода! Від чого він умер?
— Здається, розбив собі голову, падаючи із цих скель. Ми з приятелем гуляли тут, коли почули крик.
— Я теж почув крик, через те й прийшов сюди. Я стурбувався за льорда Генрі.
— Чого ж саме за льорда Генрі? — спитав я мимоволі.
— Бо я кликав його до нас сьогодня ввечері. Трохи здивувався, що він не прийшов і, почувши крики на степу, розуміється,
224
