Др. Ватсон тут є. Ви саме настигли на траґедію.
— Справді. Я згоджуюся з моїм приятелем у поясненні, яке він дав, але повезу завтра з собою до Льондону дуже неприємні спогади.
— О, ви вже завтра їдете?
— Це мій намір.
— Я міркую, що ваш приїзд вияснить таємничі події, яких ми не могли тут зрозуміти.
Гольмс знизав плечима.
— Не завжди все так удається, як сподівається. Крім того, дослідувачеві потрібні факти, а не перекази. Тут же фактів не можна було дошукатись.
Мій приятель говорив своїм найщирійшим і найбільш одвертим і природним тоном. Степльтон дивився ввесь час на нього, не спускаючи очей, а тоді повернувся до мене:
— Я б запропонував перенести цього нещасного до мене в дім, але в мене сестра, це так може її налякати, що я не почуваю себе в праві це зробити. Я гадаю, що як ми накриєм його чимнебудь, то він може лишитися так до завтра.
226
