Сторінка:Конан Дойль. Пес Баскервілів (б.р.).djvu/228

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

Так ми і зробили. Одмовившись від запросин Степльтона, Гольмс і я пішли в напрямі до Баскервільського замку, лишивши природника самого.

— От ми, нарешті, і зустрілися з ворогом, — сказав Гольмс, — коли ми йшли удвох степом. Які в нього нерви! Ви бачили, як він опанував собою, коли побачив, що не той, кого він ловив, попав у його сіти. То мусів бути страшний удар для нього, я вам іще в Льондоні казав, пам'ятаєте, що ніколи ще ми не мали ворога, більш гідного нашої зброї.

— Мені шкода, що він вас побачив.

— Мені також було шкода, але нічого не зробиш.

— Який це може мати вплив на його плян те, що він знає, що ви тут, як ви гадаєте?

— Може примусити його бути більш обережним, або може спонукати його до необдуманих кроків. Як усі хитрі злочинці, він може бути занадто самопевний і думати, що геть нас одурив.

— Чому ви не хочете арештувати його зразу?

 

15*

227