Сторінка:Конан Дойль. Пес Баскервілів (б.р.).djvu/229

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цю сторінку схвалено

— Мій любий Ватсоне, ви так і родились на світ активною людиною, ви завжди хочете виявляти свою енерґію. Допустимо, що ми б арештували його оце тепер, що б ми з нього мали? Ми не можемо дати ніяких доказів проти нього. Отут і є вся його чортівська хитрість! Як би він користувався якимось иншим чинником, людиною, наприклад, то ми б могли добитись якихось фактів; але що нам із того, як ми витягнемо на світ цього великого пса? Це ж нам не допоможе покласти мотузку на шию його власника. Ми маємо лише здогадки й підозріння. Нас висміють у суді, коли ми з'явимося з такою історією і з такими доказами.

— А смерть льорда Чарльза?

— Знайдено мертвим без признаків насильства. Ви й я, ми знаємо, що він умер від переляку, і ми знаємо, що його злякало, але як ми примусимо дванацятьох тверезих присяжних повірити цьому? Які сліди лишила собака? Де знаки від її шелепів? Розуміється, ми знаємо, що собаки не кусають мертвих, і що льорд Чарльз був уже неживий, як пес догнав його, але ми маємо дати докази на це, а ми їх не маємо.

 

228