міцніщі нерви для того, через що йому доведеться завтра перейти, якщо він, коли не помиляюсь, запрошений до них на вечерю.
— І я теж.
— Тоді ви мусите відмовитись, і він мусить іти сам один. Це ми легко зробимо. А тепер я почуваю, що я добре голодний. Ходім.
Льорд Генрі більше зрадів Шерльокові Гольмсові, ніж здивувався, бо сподівався, що той швидко надїде. Про те, його трохи вразило те, що мій приятель не мав жадних пакунків зі собою і нічим не міг пояснити, чому їх немає. Між собою ми зібрали й позичили йому все, що треба було, і за вечерею розказали льордові Генрі все те з наших пригод, що нам здавалося потрібним, щоб він знав. Але перед тим я мав неприємний обов'язок сповістити Барімора й його жінку про смерть Сельдена. Йому це могло зробити велике полекшення, але вона гірко заплакала, закриваючись хвартухом; для ці-
230
